Сильвестр Дрималик народився 31 березня 1855 р. в с. Туринка Жовківського повіту (Галичина) у сім’ї священика. Народну школу (4 класи) закінчив у селі, 1873 року — академічну гімназію у Львові (8 класів), медичні студії у Відні. Доктором медицини став 1879-го. Всі екзамени чи то в гімназії, чи на медичному факультеті складав завше на відмінно. У Відні молодий Дрималик брав активну участь в академічному житті, зокрема був членом товариств “Основа”, а згодом — “Січ”.
У червні 1879 року Дрималик виїхав із Відня і повернувся в Галичину. Оселився у Жовкві, де провадив практику як лікар “усіх лікарських наук”. Лікарем був за покликанням і одразу ж здобув собі довіру пацієнтів і славу здібного та солідного фахівця та доброзичливої людини — філантропа. Дуже часто не брав від бідних пацієнтів не тільки винагороди за лікування, але й давав їм гроші на медикаменти чи складні операції. Легші операції виконував сам, хоч не був хірургом.
1882 року Сильвестр Дрималик одружився з Олімпією Пелех, донькою священика зі села Мацошина Жовківського повіту, і мав з нею трьох дітей: двох доньок і сина. 1886-го д-ра Дрималика було призначено міським лікарем Жовкви. Він виконував свої урядові обов’язки надзвичайно старанно.
У Жовкві д-р Дрималик працював також як свідомий і діяльний громадянин. У 80-х роках минулого століття разом із адвокатом д-ром Михайлом Королем створювали там перші основи просвітянської та господарської організацій, заснували кредитовий кооператив Народний дім, Читальню, Жовківську руську раду. 1902 року Дрималика обрано головою виділу цієї ради.
Дрималик був дуже релігійним, глибоко вірним та християнином-практиком. За заслуги перед церквою і за звеличення греко-католицького обряду д-р Дрималик Папа Римський нагородив його орденом.
У другій половині 1915 року після визволення Львова від російської окупації як “москвофіла” його заарештувала австрійська влада і вивезла до Львова. Певний час Дрималика утримували в Цитаделі, відтак мали відтранспортувати до сумнозвісного концтабору Талергоф. Завдяки втручанню друзів його звільнили, однак на весь час війни він був інтернований у Львові, де після виходу з неволі розпочав свою професійну діяльність.
Уже 5 липня 1916 року газета “Діло” сповіщала, що “всіх наук лікарських доктор Сильвестр Дрималик, ординуючий лікар “Народної лічниці” і Захисту для воєнних сиріт у Львові, мешкає при ул. Сикстуській ч. 12 і приймає хорих щоденно від 10-12 перед полуднем і від 3-5 по полудни”.
Д-р Сильвестр Дрималик був одним із засновників 1910 року Українського лікарського товариства у Львові — УЛТ (офіційна тогочасна назва “Руське лікарське товариство”) і брав активну участь у його роботі. Метою УЛТ було згуртувати всіх лікарів-українців Галичини, впливати на їх духовне життя на періодичних сходинах і засіданнях, які відбувалися щотижня і на яких обговорювали науково-лікарські та професійні теми з відповідними рефератами і дискусіями.
Під час Першої світової війни УЛТ фактично не діяло. Відновило свою роботу воно лише 1919 року стараннями д-ра Дрималика. Він запросив усіх лікарів-українців до Львова і дав поштовх до проведення загальних зборів, які відбулися 25. 12. 1919 року. Новообраний виділ, за дорученням зборів, знову згуртував духовне життя наших лікарів в УЛТ на періодичних сходинах та засіданнях.
На загальних зборах було вирішено видавати з січня 1920 року місячник “Лікарський вісник”. Д-р Дрималик брав активну участь в організації та підготовці цього першого в Галичині українського періодичного науково-медичного журналу, щомісячного органу УЛТ. Часопис виходив аж до “золотого” вересня 1939 року
Д-р Дрималик був членом ради і суду польської Східно-галицької лікарської палати (Wschodnio-Galicyjska Izba Lekarska) — СГЛП. Також належав до Українського дієцезіяльного комітету опіки над воєнними сиротами у Львові. Цей комітет утримував сиротинець та фінансував школу при ньому. У цьому сиротинці перебували та вчилися українські діти-сироти, батьки яких загинули під час війни (1922 року в сиротинці перебували 175 дітей). Сиротинець був розміщений у будинку черниць УГКЦ — Сестер Василіянок (на теперішній території Лісотехнічного університету) на вул. Потоцького, 95.
Д-р Дрималик працював також лікарем і директором “Народної лічниці” у Львові. Після смерті д-ра Озаркевича у Відні 1916 року дирекцію в “Лічниці” на короткий час перебрав на себе д-р Броніслав Овчарський. Він розпочав відновлення діяльності “Лічниці” за активної допомоги Дрималика. Останній виконував левову частку праці, бо амбулаторія вимагала великого відновлення після того, як інвентар та білизну розграбували російські війська, а ще частину інструментів реквізували для потреб австрійського Червоного Хреста.
Відтак третім директором “Народної лічниці” став д-р Дрималик, який працював тут як лікар-ординатор та директор аж до самої смерті 1923 року. За почином д-ра Дрималика лікарі-члени УЛТ погодилися відновити безоплатні консультації в амбулаторії, що призвело до збільшення кількості її відділів та обсягу наданих послуг. Утім, незважаючи на свій гуманітарний характер, “Народна лічниця” ніколи не була тягарем для суспільства, бо утримувала себе сама. Після війни припинилися всі державні та комунальні види допомоги. Найголовнішим джерелом доходів інституції стали добровільні пожертви пацієнтів та підтримка української громадськості.
Д-р Дрималик був незадоволений приміщенням “Лічниці”, тісним та незручним, і уже в 1920-1921 роках почав виношувати ідею будівництва великої української лікарні з поліклінікою. Однак раптова смерть перешкодила д-рові Дрималику втілити в життя цей задум. Проте його ідею підхопив д-р Куровець.
Сильвестр Дрималик — автор багатьох творів та публікацій. Одна з найвідоміших його робіт – “Порадник лікарський у всіх недугах людей”. Книга була розрахована не тільки на письменних селян, а й на сільську інтеліґенцію, яка повинна була ширити медико-профілактичні знання серед неписьменних. Треба зазначити, що посібник, крім опису кожної недуги, містив перелік усіх домашніх ліків, якими слід було рятувати пацієнта до появи лікаря.
Д-р Дрималик відійшов у інший світ 28 грудня 1923 року, як військовик на службі. Він став жертвою сепсису, випадково скалічившись під час операції “Народній лічниці”. Рідня лікаря залишилася без будь-якого матеріального забезпечення.
На жаль, тогочасна медицина була безсилою в таких випадках. Спочиває д-р Дрималик у Львові, на Личаківському кладовищі.
